– Та кому ти потрібна? Беззуба, безплідна, безпорадна Клава, – сплюнув Паша і пішов.



А вона підбігла до віконця і дивилася, як іде людина, з яким вони прожили 15 років. Вона думала, душа в душу. Але він перед відходом просвітив: бо зручно було. У Клави квартира, готує чудово, прекрасна господиня, в коржик готова була заради нього розбитися.

Клава подумала, що треба б відкрити вікно і крикнути йому, щоб він її не кидав. Вона навіть готова була на таке приниження, щоб погодитися: нехай живе з нею, навіть не буваючи вдома по кілька днів, проводячи їх з тієї, іншої…

Це краще, ніж бути в 45 років, покинутою. І вже розкрила вікно-то. Але тут погляд випадково впав на портрет батька. Той у військовій формі, піднявши підборіддя, гордо дивився в об’єктив. І Клава раптом передумала. Соромно їй стало. За свою слабкість. Вона ще раз глянула, як її симпатичний і елегантний чоловік у пальто сідає в красиву машину разом з речами. Пішла на кухню. Шлях лежав повз коридору. Там стояло трюмо, у весь зріст. Від бабусі ще дісталося.

Воно показало повну втомлену жінку з сірими волоссям і згаслими очима. Клава знала, що не красуня. А тут ще здоров’я стало не дуже. Зуби кришились. Грошей на нові не вистачало. Тому що чоловікові потрібна була нова машина. І на роботі він повинен з’являтися в красивих і дорогих речах.


— Що ж ти за нетяма! Твій Паша одягнений, як актор. А в тебе тільки витягнутий светр, спідниця доісторична, пара блузок. Стоптані туфлі і замість чобіт чуні. І пальто з коміром, яке навіть моя бабуся не вдягне. Меню з тебе вимагає, немов у ресторані. То йому стейк, то котлетки на пару, то млинці з начинкою, то м’ясо по-французьки. А не пішов би він? Не можна так за мужиком ходити, подруга! — говорила Клаві колега Люся.

Та слухала, але надходила по-своєму. А потім чоловік сказав, що йде. До 27-річної дівчини. З чотирма дітьми.
— Вона молода, — зітхала потім Клава.


Однак колега і за сумісництвом подруга навела довідки. У соцмережі залізла. Сусідів порозпитувала. І видала:
— Пробу ніде на ній ставити! Ще тебе беспородной обізвав! Та ти з гідною сім’ї! А там дно! Ні дня не працювала. Всі діти від різних мужиків. Будучи на восьмому місяці не просихала взагалі. А потім от такі своїм нащадкам на лікування збирають. Мати у неї пияка. Так що про молодість краще взагалі мовчи. Але кажуть, чоловікам подобається. Своїм легким поведінкою і ще дечим. Тільки родина на цьому не будується. Не знаю. Учудив твій Пашка. Ти, головне, тримайся!

Клава трималася. Їй від батьків дісталася дуже хороша квартира, велика, в центрі. І батько, ніби відчуваючи щось, оформив все так, що Паша на її метри прав ніколи не мав.

І Клава вирішила одну кімнату здати. Щоб з грошима було легше. У них в районі кілька об’єктів будувалося. І заїхав інженер. З борідкою такий, приємний, інтелігентний. По імені Вольдемар Всеволодович.

Він кілька разів уважно дивився на Клаву. А потім раптом видав:

— Давайте я вам вперед заплачу! Сходіть, зубки зробіть собі. Така красива дама, а мучитеся!

Клава спалахнула. Нічого вона не красива. Але з зубами хотілося розібратися.

Він їй більше грошей дав. Мовляв, віддасте потім, якщо що.

А потім до нього брат приїхав. Клава таких не бачила. Ахнула.

У канареечном піджаку, фіолетових штанах і з неймовірною зачіскою.

Сказав, що звуть його Кіра. Працює стилістом. Вирішив провідати брата.

І Клаву в обіг взяв. Коли вона постояльців пирогами пригощала, запропонував змінити імідж.

І знаєте, змінив. Заблищали прояснені волосся, перетворив обличчя макіяж.

Рот їй в порядок привели. На роботу вона тепер пішки ходила. Всі зайві кілограми пішли. Навіть бігати вранці в парку стала.

Симпатична жінка з ніжною посмішкою і ямочками на щоках. Немов метелик випурхнула з залежалась і непримітної лялечки.

А одного разу дзвінок пролунав. Відкривати мешканець пішов.

І крикнув:

— Клавочка, там до тебе!

На порозі маявся екс-чоловік. Тільки вона його насилу впізнала.

Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишньої лиску і сліду не залишилося. Поруч стояли сумки.

— Тобі чого? — запитала Клава.

Вона пам’ятала, як перший час пробувала дзвонити чоловікові. Але він не бажав з нею розмовляти. А далі й зовсім у чорний список заніс.

А тепер прийшов.

— Яка ти стала… Побачив не дізнався б! — захоплено вигукнув Паша.

На Клаву комплімент враження не справив. Вона пам’ятала свої безсонні ночі, бажання звести рахунки з життям, нескінченні сльози, паніку.

— Ой, Клава. Скільки я натерпівся. Ця Гадина тільки гроші з мене доїла. Діти спочатку здавалися нормальними. Але потім… Невиховані, кричать всі час. Розвивати вона їх не бажає. Сидить вічно в телефоні. Не готує. Накупити цих пельменів. Одного разу локшину заварила. Уявляєш? Локшину! Мені! Сорочки попрала разом, вони полиняли. Я собі за цей час жодної речі не купив. Всі на них витрачав. Немов божевільний будинок потрапив. Клава… Я ж до тебе. З тобою так добре. Я тебе завжди згадую. Давай почнемо з початку, а? — благально попросив він.

Але у неї вухах звучали його слова при догляді:

— Та кому ти потрібна? Беззуба, безплідна, безпородний Клава.

Клава ще раз подивилася на колишнього.

І тут двері відчинилися. На майданчик виглянув стурбований Вольдемар Всеволодович зі словами:

— Клавочка! Потрібна допомога? Ви, чоловік, з якого питання?

Паша замайорів і проволав:

— А ви взагалі хто?

— Це мій чоловік, Вольдемар. Не приходь сюди більше! — і Клава закрила двері перед носом Паші, який від здивування навіть рота відкрив.Вибачилася перед мешканцем. Ну, що чоловіком назвала.

А той зітхнув і випалив:

– Видно, час пояснень прийшло! Я ж люблю тебе, Клава! Як можна було кинути таку приголомшливу жінку? Виходь за мене, а? По справжньому.

Він вдівцем був.

І Клава вийшла. Через два місяці.

Чоловік її трояндами завалює. Дачу купили.

Жінка не бачить, як іноді з-за рогу за ними спостерігає колишній чоловік. Який зі злості лає себе останніми словами, що одного разу піддався спокусі і проміняв хорошу людину на пустушку. Залишившись в результаті нема з чим.

А Клава і Вольдемар по вулиці ходять за ручки. Щасливі і закохані. І вона чекає дитину.

    Друзі, Вам подобається ця стаття?
    Поділіться з друзями!