Присутні в в черзі заціпеніли в повній тишині. Таке на касі побачиш дуже рідко



Письменник Дірк-Олвер Ланге забігає на хвилиночку в супермаркет, щоб купити кави. Однак те, що сталося там запам’ятaється йому надовго. Історію він описує в Фейсбуці:

Сьогодні в супермаркеті:
Я хотів купити кави – забув запастися заздалегідь. На касі в черзі переді мною стояла літня жінка.
Вона була непогано одягнена, але життя виразно залишило на її обличчі свої мітки.
Судячи з купленими продуктам, вона жила одна: буханець хліба, м’ясна нарізка, молоко і плитка шоколаду.

«118 грн», – сказала дівчина на касі, рахуючи вартість всіх продуктів бабусі. Замість того, щоб дістати гаманець, покупниця полізла в кишеню, довго шукаючи в ньому, перебираючи дріб’язок. Витягнувши нарешті гору монет, вона відчула, як терпіння касира і ззаду стоячих покупців поступово добігає кінця.

Всю дрібницю бабуся, не замислюючись, віддала дівчині на касі. Перерахувавши, та відповіла: «10 гривень не вистачає». «Це все, що у мене є», – відповіла бабуся. «Тоді Вам потрібно щось залишити». Жінка, поборовшись деякий час з вибором, невпевнено вказала на плитку шоколаду.


До того моменту моє серце вже майже розбилося вщент, і я дав касиру знак про те, що заплачу за бабусю. Я непомітно простягнув дівчині 50 євро, на пальцях пояснивши, що здачу вона повинна дати старенькій. Слава Богу, касирка виявилася тямущою – швидко все зрозуміла. Витягнувши чек, вона віддала бабусі солідну здачу зі словами: «Велике спасибі, все оплачено».

Люди позаду мене стояли в приголомшеній тиші чи то з відкритим ротом, чи з виряченими очима – точно не розгледів. Для мене було важливо не збентежити бабусю, даючи їй гроші безпосередньо. Я хотів, щоб вона знову відчула, що може багато чого собі дозволити, як, напевно, раніше.


Зі сльозами на очах бабуся запитала: «Ти хороша людина, можна я тебе обійму разок?» «Із задоволенням», – відповів я. Вона взяла свої продукти і попрямувала до виходу, знову посміхнувшись мені і подякувавши. «Не могли б Ви зробити мені послугу?» – запитав я.

Трохи здивувавшись, вона відповіла питанням на питання: «Але як я можу зробити тобі послугу?» «Будь ласка, йдіть знову в супермаркет і купіть собі все, що побажаєте. Так Ви зробите мене щасливішим », – сказав я, посміхнувшись. Бабуся кивнула, і я побажав їй приємного дня. Виходячи на вулицю, я побачив, як вона знову зайшла в супермаркет. Неймовірне відчуття.

Зробивши собі заповітну каву, я весь ранок думав про ту зустріч. Я був так вдячний долі, яка змусила мене забігти тоді в супермаркет. Для мене це «подія» обернулося чимось особливим, добрим, позитивним. Спасибі тобі, бабуся.

Чудовий день!
Майже півмільйона людей вже прочитали цей лист. Його особливість – опис того почуття, що виникає всередині, коли ми робимо щось неймовірно добре. Можливо, саме воно і здатне робити нас щасливими кожен день.

Якщо ти теж схвалюєш вчинок автора, поділися цією історією зі своїми друзями! За матеріалами

    Друзі, Вам подобається ця стаття?
    Поділіться з друзями!