Скажіть, бабуся, а що Ви хочете купити? На бабу Дусю уважно дивилася дівчинка років восьми.
— Навіщо тобі, дитинко?
— Ми з татом Вам купимо.
— Що купите? — розгубилася баба Дуся.
— Ну, що Ви хочете ?…
— Так я це … Просто за хлібом зайшла.
— Значить, купимо Вам хліба. Тато йди сюди!
Підійшов чоловік.
— Ви не соромтеся, — сказав він бабі Дусі. — Ми з донькою іноді приходимо в цей магазин, і вона вибирає к о г о с ь, кому хоче допомогти. Що Ви хотіли купити?
— Не треба, діточки, — ще більше розгубилася бабуся. — Я і пенсію отримую, і городик у мене є, і п’ят курочок … Це ви в місті за все платите, а ми в селі … Хіба нам багато треба? Спасибі вам, дітки … Дай Бог вам здоров’я!
— Ні! — не відступала дівчинка. — Я знаю, що Вам важко … Це ж видно! Ми обов’язково Вам допоможемо. Що Вам ще, крім хліба?
Баба Дуся не знала, що сказати.
— Ну, я іноді ще беру сто грам ковбаски. Прямо тут, біля магазину, з хлібом її і їм. Сто грам … Найдешевшої.
— Показуйте, — сміливо сказала дівчинка, — повертаючись до прилавка з ковбасами.
Бабуся довго розглядала вітрину.
— Так тут зараз і немає такої … Я беру ту, що гривень за 40, за 50 … А тут дивіться які ціни! Ні, не треба, діточки. Спасибі вам…
— Зрозуміло, — знову заговорив тато. — Ви, бабуся, постійте тут ось з цим візком, а ми з донькою зараз швидко візьмемо все, що вам потрібно. Віка, вибирай.
— Не треба, діточки, — почала було знову баба Дуся, але ніхто її вже не слухав.
… Коли я під’їхав до магазину, побачив на розі стареньку бабусю. Біля її ніг стояв пакет. В руках вона тримала батон хліба і півпалки вареної ковбаси. Підійшов, тому що помітив — бабуся плаче.
— Що трапилося? — питаю.
Бабуся мовчала, а потім каже:
— У тебе, дитино, немає в машині ножа. Мені б відрізати шматочок ковбаски, а то бачиш … Це дуже багато.
Приніс ніж. Відрізали і хліба, і ковбаси. Решта бабуся акуратно поклала в пакет до круп, макаронів і мандарин.
— Так чого плачете? — знову питаю я.
— Не знаю, дитинко, — відповіла баба Дуся і розповіла мені історію, яку ви тільки що прочитали вище.
Вона відкушувала маленькими шматочками то хліб, то ковбасу … А на щоках сльози …
Це сталося у нас в Світловодську. Дівчинку, як каже баба Дуся, звуть Віта. Татусь у неї Олег. Ще й мама в магазині була, теж з покупками допомагала. Не сумніваюся, що і Господь там був. Стояв на розі магазину, обійнявши стару бабусю. Вона їла і … тихо плакала.😢💔 Сергій МИРНИЙ. Фото ілюстроване.
Іноді під час роботи з банкоматом, картка може залишитися в ньому. Однак, вирішити ситуацію можна.…
Україна повільно, проте рухається до миру, і цей рух продовжуватиметься і надалі, прогнозує Магдалена Мочіовські.…
В останні роки серед населення все частіше набувають популярності вікна з пластику. В них закладені…
Зазвичай це стається взимку, коли кури повністю перестають нести яйця. Причин багато, холодно в курнику,…
Жила собі на білому світі маленька Пташка. Народилася вона у невеличкому селі й відразу загорілася…
Удару було завдано під час вивантаження ворожої техніки. Радник глави Офісу президента Олексій Арестович в…