У мене вийшло так, що я з своїм рідним молодшим братом не спілкуюся через квартиру, яка залишилася нам від батьків. Вірніше, ми її продали, коли батьків не стало, а гроші поділили навпіл.
Як старша і навчена життям людина, я відразу вклала свої гроші – купила невеличку однокімнатну квартиру. Брату порадила зробити те ж саме, але він мене не послухав. Він вклав всі свої гроші у справу, яка потім прогоріла, а сам жив на знімних квартирах.
Вийшло так, що мій майбутній чоловік теж мав власне житло. Тому, коли я вийшла заміж, переїхала до чоловіка. Брат попросився пожити в мою квартиру, пообіцяв, що буде збирати гроші на житло. Я погодилася, все-таки, рідний брат. Ми домовилися, що він оплачуватиме лише комунальні послуги.
У нас були непогані стосунки, але брат мій, м’яко кажучи, безвідповідальний. Знаючи цю його особливість, кожну першу суботу місяця я приходила до нього за грошима на оплату комуналки. І, так як візити мої були систематичними і очікуваними, я його не попереджала про свій прихід – він і так прекрасно знав в який день я прийду.
Приблизно чотири роки тому, я в чергову суботу прийшла до нього і побачила, що брат був не один. В квартирі з ним була дівчина, з якою брат нас познайомив:
– Це Наталя, моя дівчина. Наталю, це – Оксана, моя сестра. Гайда на кухню, чай пити. Попивши чаю і забравши гроші за комунальні послуги, я ще раз вибачилася за візит без попередження, і пішла.
Через пів року вони одружилися, Наталя чекала дитину. Як тільки заяву в РАЦС було подано, мені подзвонила мама нареченої і запросила до них в гості. Коли я приїхала до батьків Наталі, брата там не було, а наречена його була присутня.
Я була запрошена щоб обговорити витрати на весілля. Точніше, їх цікавило, чи оплачу я половину за брата.
– Прошу вибачення, але я – не мати нареченого, не його опікун. Мій брат – доросла людина. І якщо він вирішив одружитися, то де взяти гроші на весілля – це його турбота. Я тут при чому? Подарунок подарую на весілля. А оплачувати не буду, вже вибачайте.
Тоді батько нареченої заявив:
– Ось на рахунок подарунка теж питання є. Квартирку б треба переоформити.
Я здивовано поцікавилася:
– Не зрозуміла, що ви маєте на увазі? – перепитала я.
– У сенсі, що молодь живе на пташиних правах. Треба б офіційно все оформити – в їх власність. Брат ваш там живе вже шостий рік, за його словами. Вам квартира не потрібна, як ми зрозуміли. Дитинка ось буде, стабільність молодій сім’ї потрібна. Раптом ви візьмете і їх виженете.
Ви у своєму житті бачили хоч одну людину, якій не потрібна квартира? Ось і я не бачила. Тому я сказала батькові нареченої:
– Розумієте, це моя квартира, і я її віддавати не збираюся. В мене в самої дитина, і цю квартиру я планую колись віддати їй. Вирішувати питання з житлом молодь повинна сама, в крайньому випадку візьмуть житло в кредит – не маленькі.
– Оксанко, ви ж теж не маленька, розумієте що дитинку за місцем прописки батька і без вас пропишуть? Невже свого племінника виженете?
Вийшовши з гостей, я зателефонувала брату. Він сказав що взагалі не в курсі мого візиту до його майбутніх родичів, і про їх пропозицію вперше чує.
Але все це виявилося неправдою. Брат з дружиною дуже розраховували на цю квартиру, а коли зрозуміли, що не отримають її, не запросили мене до себе на весілля. А потім і в квартиру мою перестали мене впускати.
Я була ошелешена такою поведінкою своїх, так званих, родичів. Я зателефонувала брату і попросила його почати підшукувати собі інше житло. Вони з’їхали, я здала квартиру іншій дівчині.
Сім’я Максима повністю припинила зі мною спілкування. Не дарма кажуть: «Не роби добра – не отримаєш зла.» . При виселенні брата виявилося, що після себе вони залишили великі борги за квартиру.
Вони не спілкувалися зі мною приблизно пів року. Поки, кілька днів тому, мені не подзвонив Максим:
– Оксано, можна я поживу у тебе трохи? Мене Наталя вигнала, діватися зовсім нікуди.
Я йому відмовила. Думаю, моя відмова не потребує пояснення. Один раз я вже допомогла і отримала через це по повній. Мені шкода брата, але я вважаю, що він настільки дорослий, що пора починати самому думати про влаштування свого життя.