Є притча про те, як хлопчик регулярно приходив на берег моря і кидав у воду морських зірок, яких хвилі викидали на берег.
Одного разу до нього підійшов чоловік і сказав, що цим він нічого не змінить. Потрібно, щоб багато людей на багатьох узбережжях кидали зірок назад в море, а такого ніколи не буде. Тоді хлопчик сказав: «Я зміню дещо конкретно для неї» . І кинув ще одну зірку в море …
У американців Нанетт і Верна Гаррет шестеро дітей. Але вони вирішили, що хочуть подарувати своє батьківське тепло ще одній дівчинці. Так в їхні голови прийшла думка про удочеріння. Волею долі вони потрапили до Української Національної Центр Усиновлення. Дуже довго вони розглядали фотографії, поки не зупинилися на знімку дівчинки з бантиками.
Нанетт згадує, що відразу ж зрозуміла, що перед нею її дочка. Її Емілі . Після оформлення документів Гаррет приїхали, щоб забрати свою дочку. Дівчинці сказали, що це її батьки. Вона швидко підбігла до батька, обняла його і довго не відпускала. Щасливі, вони поїхали додому, щоб возз’єднатися з іншою частиною сім’ї.
Ось тільки виявилося, що в Україні у дівчинки залишилася старша сестра Ліза . Батько дівчаток часто пив, а мати постійно десь пропадала. Ліза дбала про сестричку як могла. Не раз вона голодна ходила по сусідах, щоб роздобути їжу для малятка.
Коли Емілі забрали в дитбудинок, Ліза залишилася одна. У листі вона дякувала нову сім’ю за те, що дали притулок Емілі. Це не було звернення скривдженої дитини. Навпаки, Ліза була рада, що тепер у її сестри є справжня сім’я. Тільки мимохіть дівчина згадала, що дуже сумує .
У відповідному листі Гаррет запропонували Лізі приїхати до них і стати частиною їх сім’ї. Дівчина погодилася.
Тепер сім’я з десяти людей живе щасливо під одним дахом. І нехай глобально ситуація із сирітством практично не змінилася, зате двом дівчаткам жити стало набагато краще. І це головне!
джерело